Проанализированы результаты обследования ВИЧ-инфицированных пациентов с целью выявления у них инфекций, передающихся половым путем (ИППП). Среди 180-ти обследованных в возрасте от 17 до 45-ти лет у 115-ти ВИЧ-инфицированных (64 % случаев) выявлены ИППП, причем в 70 % случаев в виде различных ассоциаций. У 65 - 70 % больных были вирусные инфекции: герпесвирусная, цитомегаловирусная и вирусный гепатит C, у 60 % - сифилис, у 56 % - урогенитальный хламидиоз, у 49 % - вирусный гепатит B, у 42 % - трихомониаз и урогенитальный кандидоз, у 27 % - гарднерелез, у 17 % - урогенитальный герпес, у 16 % - остроконечные кондиломы и у 6 % - гонококковая инфекция. Полученные данные свидетельствуют о значительном распространении ИППП среди ВИЧ-инфицированных пациентов, особенно в виде различных ассоциаций, что требует незамедлительных мероприятий по предотвращению распространения этих инфекций как элемента противоэпидемического контроля за ВИЧ/ИППП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514-46 + Р59-46

Рубрики:

Інфекційні хвороби

Венерологія

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что сифилис у ВИЧ-инфицированных характеризуется разнообразием клинических проявлений. У большинства больных СПИДом определяются низкие титры антител, а также замедление негативации серологических реакций после лечения. Сифилис у ВИЧ-инфицированных часто сочетается с другими ИППП, что связано с общностью путей заражения и обусловливает особенности течения этих инфекций.

Вивчено клініко-епідеміологічні особливості інфекцій, що передаються статевим шляхом у ВІЛ-інфікованих хворих. Розроблено методику лікування сифілісу на підставі вивчення клінічних і серологічних особливостей перебігу зазначеної хвороби. Установлено, що інфекції, які передаються статевим шляхом, виявляються у 84 % ВІЛ-інфікованих, у 78 % з них діагностуюється змішане інфікування. ВІЛ-інфекція більшою мірою має місце в осіб молодого віку, неодружених і тих, що не мають постійного місця роботи та розпочинають статеві відносини у віці до 17-ти років, у ВІЛ-інфікованих виявляються вірусні інфекції, а саме: вірусний гепатит C, герпес і цитомегаловірус, а також трихомоніаз, кандидоз, хламідіоз і сифіліс. Частота вірусних інфекцій зростає за умов зниження кількості CD4-лімфоцитів та спостерігається частіше в осіб, що споживають наркотичні речовини. Показано, що для ВІЛ-інфікованих хворих на сифіліс характерна різноманітність клінічних проявів вторинного періоду, низький титр реагинів у РЗК й уповільнення негативації серологічних реакцій. З урахуванням одержаних даних розроблено методику лікування хворих на вторинний рецидивний і прихований ранній сифіліс з одночасним призначенням бензілпеніциліну натрієвої солі у дозі 1 млн ОД 8 разів на добу протягом 18-ти днів і цефтріаксону 1,0 г на добу протягом 10-ти днів - внутрішньом'язово. Ефективність нової методики підтверджено даними клініко-серологічного спостереження. Стійка негативація серологічних реакцій відбулась у 83,3 % хворих на вторинний рецидивний і у 78,3 % хворих - на прихований ранній сифіліс.

Наведено результати лікування 30 дітей, хворих на стероїд-чутливі дерматози, кремом "Афлодерм" та описано його вплив на показники гідратації шкіри. Швидке настання клінічного ефекту та підвищення показників гідратації шкіри у процесі лікування кремом "Афлодерм" дає змогу широко використовувати його для лікування дітей зі стероїдчутливими дерматозами з вираженою сухістю шкіри.

Подано огляд літератури з проблем ВІЛ/СНІДу та інфекцій, які передаються статевим шляхом у ВІЛ-інфікованих. Наведено дані вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно епідеміологічних особливостей розповсюдження ВІЛ/ІПСШ на тлі розгортання епідемії ВІЛ/СНІДу, перераховано основні чинники ризику зараження, шляхи та механізми розповсюдження ВІЛ-інфекції та ІПСШ, виділено основні групи ризику щодо інфікування на ВІЛ/ІПСШ. Розглянуто особливості клінічної картини інфекцій, котрі передаються статевим шляхом, які частіше зустрічаються у ВІЛ-інфікованих хворих.

Представлен обзор литературы по проблеме ВИЧ/СПИДа и инфекций, которые передаются половым путем у ВИЧ-инфицированных. Приведены данные зарубежной и отечественной литературы относительно эпидемиологических особенностей распространения ВИЧ/ИППП на фоне эпидемии ВИЧ/СПИДа, отмечены основные факторы риска заражения, пути и механизмы распространения, выделены основные группы риска инфицирования ВИЧ/ИППП. Рассмотрены особенности клинической картины наиболее часто встречающихся инфекций, которые передаются половым путем у ВИЧ-инфицированных.

Проведено клинико-лабораторное обследование 40-ка больных (24 мужчины и 16 женщин) в возрасте от 16-ти до 55-ти лет с вирусным гепатитом С (ВГС) в целях выявления инфекций, передающихся половым путем. Смешанное инфицирование (ВГС и инфекции, передающиеся половим путем) выявлено у 90 % лиц репродуктивного возраста (16 - 32 года), 75 % из которых были инъекционными наркоманами. У 70 % обследованых диагностирована герпетическая инфекция, у 35 % - хламидиоз, у 30 % цитомегаловирусная инфекция, у 25 % - вирусный гепатит В, у 20 % - кандидоз, у -15 % - гарднереллези и уреаплазмоз. у 5 % - ВИЧ-инфекцию, а 2,5 % - сифилис. Все это свидетельствует о неблагоприятной эпидемиологической ситуации в отношении вирусных гепатитов, инфекций, передающихся половым путем, и ВИЧ-инфекций, а также об общих путях заражения и распространения этих инфекций. Это дает основания отнести данных больных к общей группе риска.

Проведено полное клинико-эпидемиологическое и лабораторное обследование 150-ти ВИЧ-инфицированных больних с целью выявления инфекций, передающихся половым путем (ИППП). В исследовании участвовали 90 мужчин и 60 женщин в возрасте от 17 до 45 лет. Результаты обследования свидетельствуют о том, что самой уязвимой в отношении инфицирования ВИЧ/ИППП являются лица в возрастных группах 20 - 24 года и 25 - 29 лет. Вызывает беспокойство инфицирование лиц в возрасте 17 - 19 лет. Среди путей заражения преобладают парентеральное употребление наркотических веществ (65 %) и половой путь (29 %). При этом 15 % больных указывают на сексуальные контакты с лицами, употребляющими наркотические вещества. ИППП обнаружили у 50 % больных с ВИЧ-инфекцией, у 63 % пациентов с ВИЧ-инфекцией обнаружены ИППП в анамнезе, а у 24 % - ИППП выявлены как в анамнезе, так и во время исследования. Среди всех ВИЧ-инфицированных больше всего (65 - 70 %) было больных вирусным гепатитом С, герпесом и цитомегаловирусной инфекцией. Среди больных с ИППП у 50 % диагностирован урогенитальный хламидиоз, у 33 % - сифилис, у 39 % - урогенитальный кандидоз, у 21 % - трихомониаз, у 15 % - гарднерелез, у 11 % - остроконечные кондиломы, у 8 % - отмечены активные проявления урогенитального герпеса. Все эти инфекции в 70 % случаев сочетались в виде разных ассоциаций. Сочетание ВИЧ-инфекции и ИППП свидетельствует об общих путях заражения и распространения этих инфекций, поэтому изучение клинико-эпидемиологических особенностей ВИЧ/ИППП, определение ИППП, наиболее распространенных у ВИЧ-инфицированных, позволит своевременно диагностировать и предотвращать распространение ВИЧ.

Обгрунтовано застосування пробіотика Lactobacillus rhamnosus GG у комплексному лікуванні пацієнтів із захворюваннями шкіри алергійної природи. Дані спостереження за 849-ма пацієнтами з алергійними захворюваннями шкіри, яким був призначений імунобіотик дермапро, показали його високу терапевтичну ефективність, зменшення термінів одужання, а також вираженості та розповсюдження симптомів алергії.

Проведено ретроспективний аналіз досвіду зі створення Українського протоколу з діагностики та лікування атопічного дерматиту. Мета роботи - аналіз Європейського і Всесвітнього протоколів.

Наведено дані клінічного спостереження за пацієнтами з псоріазом волосяної частини голови з використанням препарату "Дермалекс Псоріаз гель для шкіри голови". Показано високу клінічну ефективність і переносимість препарату, що надає змогу рекомендувати його для тривалої негормональної терапії у разі псоріазу волосяної частини голови.

Представлено клінічний випадок Т-клітинної лімфоми шкіри грибоподібного мікозу, пухлинна стадія, що розвинулась у пацієнтки, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС. Найвірогідніше розвиток даного захворювання пов'язаний з впливом радіаційного фактора, що призвів до ураження лімфоїдних клітин. Характерна стадійність перебігу цього захворювання з типовою морфологічною картиною лише у пізніх стадіях, тому встановлення діагнозу зазвичай відбувається при виражених клінічних і гістологічних змінах бляшкової та пухлинної стадій, коли лікування буває мало або неефективним. Описані особливості перебігу захворювання та проведене лікування.

Акне є поширеним хронічним запальним захворюванням, методи лікування якого добре відомі. Роль дерматокосметичних засобів у дерматології, а саме у лікуванні акне, набуває важливості, оскільки результати додаткових досліджень підтверджують механізми дії цих препаратів на патогенез акне. Дерматокосметичні засоби можна використовувати як для монотерапії, так і у складі комбінованої терапії акне. Для дерматологів важливо розуміти особливості дії дерматокосметичних препаратів для ефективного та належного консультування пацієнтів щодо їх застосування. Тому мета цього дослідження - оцінити ефективність застосування дерматокосметичних препаратів для догляду за шкірою з акне: "Топікрем АК очищуючий себорегулюючий гель" та "Топікрем АК активний догляд" у пацієнтів з акне різного ступеня тяжкості. Проведено аналіз результатів лікування 107 пацієнтів з акне, яким було призначено дерматокосметичні препарати "Топікрем АК" у вигляді монотерапії або комбінованої терапії залежно від ступеня тяжкості перебігу. Ступінь тяжкості акне визначали за глобальною шкалою оцінки акне. Результати дослідження оцінювали шляхом підрахунку запальних та незапальних елементів акне до та на 28-й і 56-й день лікування. Аналізуючи отримані результати, встановлено, що призначене лікування було ефективним у 104 (97 %) зі 107 пацієнтів з акне, які брали участь у дослідженні. Серед них у 27 (25 %) відзначено повне зникнення, а у 77 (72 %) - суттєве зменшення клінічних виявів на 56-й день застосування. Всі пацієнти відмічали хорошу переносність препаратів та відсутність побічних ефектів, зокрема подразнюючої дії. Все це свідчить про високу ефективність дерматокосметичних препаратів "Топікрем АК" для догляду за шкірою та обгрунтовує їх призначення для лікування пацієнтів з акне різного ступеня тяжкості.

Широке впровадження деструктивних методів лікування в клінічну практику дерматовенерологів зумовлене значним поширенням доброякісних новоутворень шкіри та слизових оболонок. У той же час будь-який вплив на шкіру - хімічний, фізичний чи механічний - спричиняє її пошкодження. Тому пацієнти після проведення подібних процедур потребують правильного догляду за пошкодженою шкірою або слизовою оболонкою для запобігання ускладнень у вигляді вторинного інфікування та рубцювання. З метою відновлення цілості шкіри після видалення її доброякісних новоутворень, проведення біопсії та хімічних пілінгів необхідно застосовувати топічні засоби, які сприяють швидкому та повному відновленню шкіри. Крім того, багато захворювань шкіри супроводжуються запальними реакціями, що може призводити до вторинного інфікування. Застосування засобів, які мають протизапальні та репаративні властивості, не лише скорочує тривалість лікування, а й сприяє швидкому відновленню шкіри. Мета роботи - оцінити клінічну ефективність і переносність топікрему заспокійливого крему СІКА після дерматокосметологічних процедур на шкірі та слизових оболонках і визначити ефективність його застосування за різних захворювань шкіри та слизових оболонок, зокрема у дітей. Під спостереженням перебували 57 осіб віком від 1 до 75 років з різними дерматологічними захворюваннями, доброякісними новоутвореннями шкіри та слизових оболонок, а також пацієнти після проведення панч-біопсії та косметологічних процедур. Усім досліджуваним рекомендували наносити на уражену ділянку шкіри або слизову оболонку топікрем заспокійливий крем СІКА двічі на день. Застосування регенерувального крему після дерматологічного лікування доброякісних новоутворень шкіри за допомогою апаратних методів, проведення хімічних пілінгів та панч-біопсії, а також як допоміжного лікування таких захворювань шкіри, як хейліт, герпес, періанальна тріщина, алергійний контактний дерматит (зокрема у дітей) та з локалізацією у згинах і на обличчі, сприяє значному зменшенню ознак запалення та суб'єктивних відчуттів і швидкому загоєнню пошкодженої поверхні шкіри. При цьому відмічено гарну переносність і відсутність побічних ефектів топікрему заспокійливого крему СІКА, що надає змогу широко використовувати його в клінічній дерматовенерології, гінекології та педіатрії. Висновки: висока ефективність і безпечність топікрему заспокійливого крему СІКА надає змогу широко його використовувати у клінічній практиці лікарів-дерматовенерологів, гінекологів і педіатрів.

Акне є актуальною проблемою сучасної дерматології. Менеджмент цього захворювання є складним, тривалим і багатоетапним процесом, що потребує комбінації різних лікувальних методик та індивідуалізованого підходу. Мета роботи - демонстрація клінічного випадку ефективного лікування акне у хворого з вторинною імунною недостатністю I ступеня. Представлено клінічний випадок лікування 23-річного чоловіка із папуло-пустульозною формою акне середнього ступеня тяжкості, що розвинулось на тлі вторинної імунної недостатності I ступеня. Захворювання характеризувалося хронічним перебігом та резистентністю до призначеної терапії. Для лікування було застосовано ретиноїдний препарат ізотретиноїн з поступовим підвищенням, а потім зниженням його добової дози; антибіотикотерапію; препарат пропес як імуномодулятор, а також проведено комплекс косметологічних заходів - хімічні пілінги та лазерну шліфовку шкіри. Після виникнення сухості окремих ділянок шкіри, як побічн дія ізотретиноїну, місцево призначались емоленти. Наприкінці 7-го місяця лікування запальні висипи на шкірі обличчя повністю припинилися, явища постакне зникли. За даними контрольної імунограми, проведеної через 2 міс від початку комплексної терапії, відзначено повну нормалізацію її показників. Крім того, протягом першого місяця прийому ізотретиноїну у хворого не спостерігали типового для цього етапу лікування загострення запального процесу на шкірі обличчя. Висновки: успіх терапії хворого на акне, який мав супутню патологію у вигляді вторинної імунної недостатності I ступеня зумовлений вдало підібраним комплексним лікуванням, яке включало антибактеріальну терапію, прийом системного ретиноїду ізотретиноїну у відповідній до клінічної картини захворювання дозі, застосування препарату пропес групи дефензинів як імуномодулювального засобу, а також проведенням комплексу косметологічних заходів.